Український музей Канади працює в Торонто з 1944 року. Колекція музею, яка первинно складалася з експонатів, що зберігалися в домашніх колекціях, зараз налічує понад 6 тисяч артефактів. Серед них — вишиванки, килими, кераміка, дерев’яні побутові вироби, прикраси, посуд, взуття. І колекція постійно поповнюється.
«Музей розпочав існування з 1944 року, після того, як при церкві Святого Володимира зібралися жіночки (членкині Товариства Українок Канади — ред.), і під час кавування пролунала думка, що у нас є багато експонатів і треба їх зібрати, об’єднати. І до церкви люди почали приносити різні експонати, колекція почала рости», — розповідає волонтерка, пані Леся Корубайло.
Спочатку музей розташовувався у Православному Соборі Св. Володимира, а згодом, коли колекція значно збільшилася, її розмістили у приміщеннях Інституту Св. Володимира.
За словами пані Лесі, наразі в музеї проводяться 3-4 виставки на рік, які з задоволенням відвідують не лише українці, а також канадці та туристи зі всього світу.
«Наші виставки — різноманітної тематики. Ось, наприклад, одна з минулих виставок — The Spirit of Beads («Дух намистин» — ред.) розповідала про використання різної біжутерії, прикрас українцями у порівнянні з корінним населенням, канадцями. Подібність та відмінність… Це була цікава виставка, ви можете побачити фото на нашому сайті. Ще була чудова мистецька виставка Дейва Мельничука, який не лише створює прекрасні пісні, але також вишиває сорочки, малює, робить витинанки. Це була дуже успішна виставка, багато людей прийшло подивитись», — каже волонтерка.
Наразі в Українському музеї проходить виставка «Борщів: легенди і спадщина», на якій можна побачити знамениті борщівські вишиванки, що були виготовлені у 19-20 сторіччях. На виставці представлені експонати як із музейного зібрання, так і з приватних колекцій.
«Борщів (місто на Тернопільщині — ред.) відомий тим, що багато вбрання вони вишивали чорними нитками. У тому регіоні дуже родюча земля, на ній вирощували овець із чорною вовною, яку майстрині використовували для вишивки, звичайно, додаючи також інші фарби, прикрашаючи одяг», — розповідає пані Леся.
Варто зазначити, щодо використання чорної вовни борщівськими майстринями існує багато легенд. Так, в одній з них розповідається про те, що вишиті чорною вовною сорочки носили на знак жалоби. Легенда свідчить, що загарбники здійснювали набіги по всій Європі, в тому числі й на борщівські села, вбиваючи чоловіків. У скорботі жінки присягалися оплакувати померлих сім поколінь, одягаючи сорочки, переважно вишиті чорною вовною.
«Ще треба звернути увагу на те, що від самого початку весь процес виготовлення одягу жінки робили самі — зрізали коноплі, пряли, ткали, відбілювали тканину на сонці, а потім фантазували, що будуть вишивати — і весь процес займав до двох років. І, подивиться, жодна вишиванка не повторюється, узори різні, кожна господиня хотіла щось своє зробити. І коли ви дивитесь на сорочку, то уявіть, що можна написати якусь історію про ту сорочку, про людину, яка ії створювала, історію родини та країни на той час. Це були б дуже цікаві історії», — каже волонтерка.
Як зауважила пані Леся, через велику зацікавленість відвідувачів, виставку «Борщів: легенди і спадщина» продовжили попри визначені терміни.
«Люди проходили повз будівлі музею, бачили через вікна експонати, заходили до нас. Це також через те, що в Україні наразі страшна війна, і люди, коли бачать щось українське, то їм цікаво зайти, подивитись. До нас приходить багато туристів, іноді цілими групами. Звичайно, також й українці, серед яких — ті, які раніше не були дуже активними у громаді, але всі ці події в країні їх дуже підштовхнули», — зазначила Леся Корубайло.
Залишилось додати, що також при музеї працює крамниця, в якій є великий вибір сувенірів на українську тематику. Відвідати Український музей можливо щодня, крім неділі та понеділка.
Анжеліка Даниленко, для NEWS7
Відео